Мінсоцполітики, проаналізувавши норми Інструкції про службові відрядження та Кзпп, прийшов до висновку, що праця працівника, який спеціально відряджений для роботи у святкові і неробочі дні оплачується в подвійному розмірі годинної або денної ставки. Однак враховуючи, що положення Інструкції поширюються лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то госпрозрахункові підприємства питання щодо відряджень, зокрема, щодо порядку направлення працівників у відрядження і компенсації за роботу в вихідні дні, повинні врегулювати в колективному договорі. Оплата праці відряджених працівників здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижче середнього заробітку. До денного заробітку працівника, який має порівнюватись із середньоденним, при оплаті періоду відрядження включаються всі елементи заробітної плати, які працівник одержує згідно з умовами трудового, колективного договору у місяці, в якому його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо Допомога по тимчасовій непрацездатності не включається в денну заробітну плату. Облік робочого часу на підприємстві, спрямовуючий працівника у відрядження, ведуть відповідно з встановленим режимом робочого часу для цього підприємства. Робочий час працівника, направленого у відрядження, враховується на підставі наказу керівника – замість робочих днів йому робиться відмітка, що підтверджує його відрядження (лист від 26. 04. 2013 р. № 478/13/84 – 13).
За матеріалами ligazakon.ua